ректор з 1943 по 1952 рр. ародився у 1905 році у Юзівці (Донецьк). У 1928 році закінчив Донецький гірничий інститут. З 1928 по 1930 рр. був завідуючим механізацією шахт Боківського рудоуправління. У 1930 році вступив до аспірантури ДГІ. У 1935 році у числі перших в історії інституту захистив кандидатську дисертацію, і через деякий час отримав звання доцента. Працював деканом, замісником директора Донецького індустріального інституту. У довоєнні роки поруч з викладацькою та виховною роботою вів значну науково-дослідницьку у галузі компресорної та шахтної вентиляції. У роки війни був мобілізований на оборонне будівництво, потім служив у діючих військах. У квітні 1943 р. призначений директором Донецького індустріального інституту.

Зробив значний внесок у відбудову та розвиток ДІІ по всім напрямкам його діяльності, особливо у поновленні зруйнованої у часи війни матеріальної бази. Перебуваючи на посаді ректора ДІІ до 1952 р., К.С.Борисенко займався науковою роботою - проводив комплекс досліджень у галузі рудникових пневматичних установок і створення пневматичних двигунів для вугільних шахт. У вересні 1952 г. К.С.Борисенко був направлений до докторантури при Московському гірничому інституті . У 1958 році вийшла монографія по темі дисертації "Пневматичні двигуни для вугільної промисловості". З 1958 року по 1964 роки К.С.Борисенко працював директором Інституту гірничої механіки ім.. М.М.Федорова. У 1961 році обраний членом-кореспондентом АН України.

Автор близько 150 наукових робіт, у тому числі 2 навчальних посібників, 4 монографій, більш 30 авторських свідоцтв на винаходи.

За трудові досягнення у мирні і воєнні роки нагороджений шістьма орденами і медалями СРСР.

Похований у м. Києві. 30.10.1905 - 01.10.1975